жовтня

22

Понеділок

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Скільки витерпіли українські матері горя, скільки виплакали сліз через оті кляті війни, знає лише один Бог. Не оминула тяжка страждальна доля і Марію Василівну Оленюк із Цмін, яка у пеклі афганської війни втратила свою кровиночку – сина Бориса. 
У складі обмеженого контингенту радянських військ на територію Афганістану спочатку був направлений старший син Сергій, якого мати ледь-ледь дочекалася, дякуючи за це Всевишньому. Та на жінку чекало нове випробування – воювати на чужину послали і молодшого сина Бориса. Хоча жінка ніяк не могла збагнути, як таке може статися, що із однієї сім’ї забрали на війну двох синів. Всього лиш кілька місяців залишалось йому до зустрічі із рідною ненькою, та безглузда війна забрала життя молодого солдата у травні 1987 року. І якби не решта дітей, у турботах про яких промайнула молодість, а потім і зрілі роки, то не знала б чи витримало б материнське серце біль втрати.
Хорошими, розумними, працьовитими виросли її сини та доньки. І хоча більшість з них живе та працює далеко від рідного дому, та завше поспішають до неньки на гостину. А напередодні нинішнього Водохреща щедрі столи зібрали велику, дружну сім’ю неспроста, адже на поріг затишної оселі Марії Василівни ступила 90-та зима.
Окрім загибелі сина, яких тільки випробувань не посилала доля за життя цій звичайній натрудженій сільській жінці. З раннього дитинства, коли сім’я залишилась без батька, пізнала гіркий смак тяжкої сільської роботи. Читати і писати навчилась, закінчивши кілька класів сільської школи, а далі вчило саме життя. Скільки себе пам’ятає, весь час працювала, не покладаючи рук, в колгоспній ланці. У п’ятдесят років, як багатодітна мати, вийшла на пенсію, продовжуючи трудитись у власному господарстві. 
У свій час, здавалося, зустріла свою долю - чоловіка Миколу, але сімейне життя, на жаль, не завжди було безхмарним. Головною розрадою та втіхою для жінки стали шестеро дітей. До найменшого - Бориса - ось вже 20 років на зустріч іде з дітьми, а тепер з онуками та правнуками, на сільське кладовище.
Не зважаючи на свій поважний вік, Марія Василівна ще й сьогодні може і хліба запашного спекти, і за господаркою доглянути. А ще ніяк не діждеться весняного сонечка, щоб щедро засіяти грядки, а потім ціле літо їх плекати. Тож коли із нагоди ювілею іменинницю віншував місцевий священик о. Василій, то побажав не лише міцного здоров’я, многих і благих літ, а ще й поблагословити Марію Василівну і в сто років.
Людмила ТАРАН,
смт Маневичі. 
На знімку: Марія Василівна із сином Василем біля пам'ятника полеглим воїнам-"афганцям" району. 
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua