червня

20

Четвер

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Радість цьогорічного Різдва затьмарила трагічна новина: 6 січня о 22-ій год. 8 хв. у луцькій лікарні перестало битися серце нашої землячки, знаної волинської поетеси Світлани КОСТЮК (Бусел), яка проживала у м. Нововолинськ.
Востаннє ми, працівники редакції, зустрічалися із Світланою у липні 2015 року під час презентації поетичної збірки «Траєкторія самоспалення». Вона якраз повернулася з міжнародної літературної конференції «Між словом і вічністю», де отримала відзнаку за призове місце. Згадували юність, коли Світлана, яка родом із с. Кукли нашого району, спочатку працювала у Маневицькій районній бібліотеці, пізніше у редакції газети «Нова доба» (тодішня «Зоря комунізму»). 
Наша колега розповідала також про свою  тяжку хворобу, але трималася гідно, тому всі ми вірили: ця світла, талановита, хоробра жінка обов’язково переможе.
І ще зовсім нещодавно їй пощастило побувати в Єрусалимі. Привезла на Святу землю свою нову книжку «Зцілення любов’ю», бо була переконана, що лише любов врятує світ. А у вересні ми раділи ще одній приємній новині: у Нью-Йорку вийшла друком її книжка «Босоніж у небо». Босоніж у холодне різдвяне небо відійшла наша Світлана. На Землі згасла велика поетична зоря – у небі спалахнула нова зірка. Вона часто завершувала свої виступи і дописи дивовижною фразою: «Тримаймося на відстані променя». Сьогодні ця відстань стала неосяжною.
Редакція газети «Нова доба» глибоко сумує з приводу важкої, непоправної втрати і розділяє  її біль з рідними і близькими покійної.
Сьогодні до нас Світлана Костюк (Бусел) промовляє 
своїм Безсмертним Поетичним Словом.
любов лише любов врятує світ
цей дивний світ з пожарищами й війнами
і Божий слід глибокий Божий слід
і світло за відчиненими вікнами…
і милосердя тихе мовчазне
і співчування до живого й сущого
а все лихе мине колись мине
несемо хрест тяжкий задля грядущого
де буде мати сонячна як день
і добрі люди дивом зачаровані
і зорепад нечуваних пісень
і почуття Всевишнім подаровані…
***
палахкотіла як свіча на вітрі злому
крізь час і чад і листопад і дику втому
секунди жмутками листків в`язали будні
і миті ці мені були вже незабутні...
а я стояла на вітрах не трепетала
любов світилася в очах любов палала
була сильнішою стократ за всі незгоди
була немов осінній сад і тихі води
немов поліське джерело під журавлями
що гублять втомлене крило летять над нами
була кривавником густим пучечком м`яти
ніхто мене у тому сні не смів спиняти...
твоєю стала а чи ні - сама не знаю...
жила мелодія в мені відлунням раю...
жила любов до цих людей до світу цього
душа босоніж в небо йшла - шукати Бога...
***
                                                                             ПЕРЕДНОВОРІЧНЕ
Про щось шепочуть зорі вечорові.
Прикрашена ялинка миготить.
Цей рік, що повен болю і любові,
Збігає вмить...
Вдивляюся в сумні його зіниці
І не берусь ловити за рукав...
Він дарував ТАКЕ, що й не насниться...
Щось дарував, а щось і відбирав...
Знічев'я випробовував на міцність,
Над прірвою глибокою водив...
Бо хто пізнав біду, любов і підлість,
Той, значить, жив...
І я жила...Та що жила - горіла...
Палала у нестримному вогні.
Коли торкався біль до мого тіла - 
Враз оживали Ангели сумні...
Вони мені співали колискові,
Вели до щирих, сонячних людей...
Я й миті не жила без їх любові,
Для них ростила вірші, як дітей...
Без них не подолала б і частини
Тих втрат і зрад, які пережила...
Сніжинкою святкової вітрини
Моя сльоза блаженно проросла...
Минає рік...Нехай собі минає...
В наступний лиш любов перенесу...
Бо світло не зникає й не вмирає,
А в темряві
відсвічує 
красу...
***
Для найдорожчих
відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих
ніжних кутиках вуст до яких не торкнулись роки
ще у книгах у віршах на згадку колись подарованих
у бездонні очей і легкому тремтінні руки...
не вивчайте мене все одно залишуся загадкою
у тайнописі серця - акорди надривно сумні
я зостанусь для вас тихим світлом чи світлою згадкою
білі тіні і вітер гойдатимуть тишу мені...
я в ромашкових веснах напевно колись заблудилася
у смарагдовім царстві зеленої вічно сосни
мене тут не було я літала я просто наснилася
ви не вірте у дійсність яка розчаровує сни...
не шукайте слідів моїх марно вони ще невидимі
просто слухайте вітер і шепіт пшеничних колось
просто будьте душі моїй навіть на відстані вірними
пам`ятайте...та так... як нікому іще не вдалось...

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua