листопада

19

Понеділок

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

В останній декаді вересня в Луцьку відбувся міжнародний бізнес-форум "Волинь-інвест 2018". Як і в переважній більшості випадків, ніхто до волинян з грошовими мішками в якості інвестицій не приїхав. На панелі "Розвиток сільського та лісового господарства" презентувалась майже екзотична тема: "Побічне користування як ключовий напрямок диверсифікації діяльності лісогосподарських підпри­ємств". Інвестиційний проект готували Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства (ВОУЛМГ) та держлісгоспи цього відомства. Мова йшла про добре забуте старе - використання харчових лісових ресурсів.

 

  Про ягідну і грибну економіку, яка процвітала у 80-90-х роках минулого століття, а сьогодні незаслужено витіснена на обочину економічного розвитку лісової галузі, піде мова з директором одного з найбільших і найуспішніших господарств Волині і України, ДП "Маневицьке лісове господарство", заслуженим лісівником України Володимиром Радіоном.

- Володимире Олександровичу, ми дивно живемо на землі: охороняємо золото і діаманти, а дорогоцінне  і безцінне багатство природи  не охороняємо. Користь від лісу, як відомо, визначається не лише тими прибутками, які можна зважити тоннами, виміряти кубічними метрами, оцінити у вітчизняній та  іноземній валюті. Не менша ж,  а, можливо, й більша користь від лісів виходить і від так званої невагомої цінності.

-  Без ліричних вступів скажу: нам треба негайно повертатись до комплексного сталого використання харчових ресурсів лісу. Впродовж останніх двох десятків років на міжнародному ринку на них склався стабільний попит. Чільне місце в цій економіці займають дари лісу українського походження: журавлина, чорниця, лохина, ожина, лікарська сировина, березовий сік, гриби. Гриби і ягоди, зібрані в лісі, а не на штучній гідропоніці, містять на порядок більше вітамінів та мікроелементів, тому заслужено користуються підвищеним попитом як в Україні, так і за кордоном. За даними Агентства лісових ресурсів України, на території нашої держави загальна продукуюча грибна площа складає щонайменше 9 млн  га. Біологічний запас грибів,  сконцентрований в середніх і північних широтах України, обчислюється десятками тисяч тонн щорічно.

У широкому розумінні до недеревних ресурсів лісу належать усі ресурси, крім ділової деревини і дров. Це ягоди, гриби, горіхи, березовий сік, мед, комплекс трав і плодів, які використовуються в медицині і косметології. До них належать і величезний рекреаційний потенціал лісу. Тут є одна "неекономічна" складова: ліс - це зона комфорту, а природа - цілитель душевних ран. Спеціалісти в усьому світі бачать в активному, але, безперечно, сталому використанні недеревних ресурсів лісу один з шляхів, який дозволяє зберегти традиційний уклад життя населення, яке історично мешкає в лісових зонах. Ліс,  врешті-решт - це частина того культурно-історичного середовища, під дією якого формуються культура і звичаї народів, джерело роботи, незалежності і матеріального благополуччя значної частини населення. Ліс  - це подолання бідності цих людей. Це при тому, що можливості лісу можна реально використовувати, суттєво не наносячи шкоди лісовому середовищу.

- А можна трішки "ягідно-грибної" історії Волині і, зокрема, головного лісового відомства нашого краю?

- Заготівлею харчових ресурсів  лісові господарства Волині почали займатись у 1967 році. Перед працівниками лісової галузі було поставлене відповідальне завдання: забезпечити поступовий перехід до ведення господарства на принципах безперервного і раціонального використання ресурсів, що збільшило  значення не лише деревної сировини, але й усіх недеревних ресурсів лісу. Нерідко важко сказати, який продукт лісу виступає головним, а який  - другорядним, позаяк уся продукція лісового господарства йде на задоволення потреб суспільства. Але в останні десятиріччя діяльність лісової галузі була засліплена вертикально стоячими колодами - почалась погоня за так званими робочими місцями, прибутками, експортом деревини. За ними ми перестали бачити ліс. Нині світ став прозрівати: нове - це добре забуте старе.

У 1970 році в Маневицькому лісгоспі був зданий в експлуатацію перший в системі лісового господарства України консервний цех. Так був покладений початок господарському підходу до заготівлі і переробки усіх видів лісової продукції. У 1980-х роках загальне виробництво консервної продукції лісгоспів складало 21,5 %, а продукції побічного користування лісом - 27 %. Прибуток від реалізації продукції побічного користування лісом складав 30 % загального прибутку лісових господарств області! Сьогодні - лише два відсотки. Для розширення асортименту консервної продукції і більш ефективного використання технологічного обладнання консервних цехів були створені плантації багаторічних плодово-ягідних насаджень: калини, малини, горобини чорноплідної, смородини чорної, аличі тощо. Цехи держлісгоспів виробляли десятки найменувань консервованої продукції з ягід і фруктів. А хто з людей старшого покоління не пам'ятає м'ясні консерви "Сніданок мисливця", "М'ясо косулі в білому соусі", "Гуляш лосиний" виробництва єдиної на той час в Україні спеціалізованої лінії з виробництва консерв з м'яса дичини у Цуманському лісгоспі?!

Якщо вести мову в масштабах держави, то експлуатаційний урожай ягід і грибів, які придатні для збирання, щорічно складає  десятки тисяч тонн! Лісові ресурси не є товаром в повному розумінні цього слова: їх високі споживчі властивості створюються природою.

- Тобто, нам потрібна еволюція підходів до багатоцільового лісокористування?

- Посадові особи в міністерствах і відомствах, які приймають доленосні рішення в області управління лісами й іншими природними ресурсами, нерідко недооцінюють високий потенціал недеревних ресурсів. В цілому, сектор їх використання переживає непростий час. Типові проблеми - відсутність інформації про ринки збуту і про вимоги цих ринків до асортименту і якості лісової продукції. Влаштовувати показові ярмарки  - це позавчорашній день. Сьогодні актуальні щорічні виставки-форуми з науковими конференціями із залученням неурядових природоохоронних організацій, з круглими столами, пленарними сесіями, на яких має обговорюватись найширший спектр питань розвитку сектору недеревних ресурсів лісу; раціональні способи заготівлі сировини, логістика; розвиток малого бізнесу; збереження біологічного розмаїття; екотуризм тощо. Матеріали цих форумів треба видавати у вигляді збірників статей на українській і англійській мовах. При цьому треба розвивати партнерські стосунки з тими державами, в яких наша продукція користується попитом. Виставки-форуми  - це можливість вийти на нові ринки збуту.

Скажу більше. Міжнародні лісові експерти акцентують: в даний час продовжується комерціалізація використання лісових продуктів. Ціни на них міняються і залежать від коливань ринку і стану економіки. Водночас, відбувається "приручення" лісових рослин, які дають цінну ягоду. Журавлину, лохину,  ожину вирощують в умовах окультуреної плантації. "Приручення" має як позитивне, так і негативне значення. До позитиву належить збільшення стійкості виробництва і задоволення попиту на лісову продукцію, при цьому зменшується антропогенне навантаження на природу та загроза скорочення біорозмаїття. Негативні сторони - в якості "одомашненої" продукції. Природу ще нікому не вдалось обманути: якість ягід, отриманих в культурних умовах, різко поступається якості диких ягід. Крім цього, занепадає традиційна практика заготівлі дикоросів як культури народів, що передається з покоління в покоління з сивої давнини.  Збір грибів і ягід -  засіб медитації, тиха радість, моральне і тілесне задоволення від спілкування з природою,  зимові запаси і наповнення  свого  гаманця.

Щодо грибного ринку, то він сьогодні перебуває на "історичному" перепутті. Немає заперечення в тому, що ще є частина людей, для яких збирати гриби в лісі  - традиція поколінь. Кращий гриб для них  -  лісовий, із сосновими голками, які прилипли до шапочки,  із  запахом землі, а не штучно вирощені шампіньйони. Але переважна більшість молодого покоління вже не розуміє, як це йти в ліс і щось збирати з землі. Їхній  "грибний ідеал"  - ринок чи супермаркет, де можна придбати цю продукцію, стерильно упаковану в пакети. Тому нині спостерігається баланс між прихильниками дикого і "стерильного". В кінцевому результаті усе залежить від того, як подати соціальну рекламу, на чому зробити акцент. Це спрацьовує: куди зсунути попит, туди він і піде.

Підприємливі і стурбовані проблемами зі своїм здоров'ям  жителі Заходу, особливо канадці і американці, що вже давно вирощують журавлину і лохину на плантаціях, а гриби  - в "камерних" умовах,  із  розчаруванням визнали, що на меліоративних землях виростили не тієї якості ягоди і гриби, які ростуть в дикому лісі. Наші "первородні" гриби і ягоди високо цінує Європа, Близький Схід.

- Очевидно, що дарам лісу потрібний більш вдосконалений законодавчий підхід?

- Безперечно. Не без тертя йдуть справи з регулюванням збору харчових лісових продуктів мешканцями сільської місцевості, які роблять запаси дарів лісу і продуктів їх переробки для власних потреб і бажають наповнити власний бюджет за рахунок їх реалізації. Численні регіональні закони і акти, які  ніби скеровані на врегулювання цих проблем, ще більше заплутують їх. Сьогодні важко пояснити, як відрізнити заготівлю лісових продуктів для власних потреб від підприємницької діяльності. В законодавстві, підготовленому нашвидкуруч, закладені основи неминучих конфліктів підприємців із місцевим населенням. Перемагає, зазвичай, сильніший і ніяк не населення. Правова неврегульованість у значній мірі обмежує розвиток легального вітчизняного малого лісового бізнесу, але не  обмежує роботу заготівельних організацій, які спекулюють на тому, що вони "від закордонного інвестора".

Відомо, що у рамках розвитку лісової сертифікації Національним представництвом FSС (Лісова Опікунська Рада (англ. Forest Stewardship Council) в Україні ініційовано проект підготовки ДП "Маневицьке лісове господарство" до FSС-сертифікації. Розвиток такого напрямку є перспективним з точки зору диверсифікації джерел доходу та підтримки конкурентоспроможності підприємства на національному та міжнародному рівнях. Як кажуть, "гроші під ногами", і їх треба підняти. І піднімати не лише на Волині, але й в усій Україні.

Петро ЧЕЧЕЛЮК.

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua