грудня

12

Середа

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Афганська війна, ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС, участь в антитерористичній операції на сході України – через все це довелось пройти Василю Зінькову. Шістдесята весна готувалась ступити на його життєвий поріг, та мужньому і рішучому військовому, що четвертий рік був в зоні АТО, відмовилось служити серце…
Після війни в Афганістані маневичанин Василь Зіньков одружився і оселився в Кіровограді (нині Кропивницький). У 1988 році в складі в/ч 22388 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В роки мирного життя був працівником залізниці. А перед початком російської збройної агресії на Донбасі якраз вийшов на заслужений відпочинок і… І не зміг бути байдужим до того, що відбувається в його рідній країні, – саме  тому і пішов в АТО. 
– Повертайся додому, вже не ті роки, не те здоров’я, і так зазнав ти стільки лиха, - просила старша сестра Тамара відчайдушного брата, що ще в 2014 році,  об’єднавшись із побратимами-"афганцями", добровольцем пішов захищати Батьківщину від ворога, – а може не хочеш повертатися в Кропивницький, то приїжджай до нас в Маневичі, ми з чоловіком вже немолоді, двоє лишилися в батьківській хаті, будеш жити з нами, разом господарюватимемо…
"Я мушу бути тут, бо знаю, що таке війна...", "Якщо мене тут не буде, то сюди повинен буде йти твій син...", "Якщо вже я сюди прийшов, то не піду звідси до кінця, до перемоги!" - такі відповіді отримувала вона від непохитного у своєму переконанні брата. 
До останнього подиху старший прапорщик Василь Зіньков лишався на службі як командир взводу матеріального забезпечення в легендарній запорізькій 55-ій окремій артилерійській бригаді оперативного командування «Схід». А пройшла вона нелегкий шлях –  перший бойовий досвід влітку 2014 отримала в секторі «Д» у битві за кордон, далі –  сумнозвісний Ілловайськ, оборона Маріуполя, влучні постріли запорізьких артилеристів допомагали «кіборгам» втримати Донецький аеропорт, обороняли  гарматники і Дебальцеве, Авдіївку, Мар’їнку. 
 –  Мій брат був стовідсотковим оптимістом, на всі питання сипав жартами, оберігав нас від  неприємних моментів свого життя. «Нема чого за мене переживати – я живий-здоровий!», «Я в степах України!»  – такими були його відповіді на наші питання про те, де він зараз, як йому служиться, як у нього зі здоров’ям, -  розповідає його молодша сестра Галина. – Василь був хорошим братом і надійним бойовим побратимом тим, з ким доводилось йому служити. Його товариші вже кілька днів дзвонять, висловлюють свої співчуття.  А виросли ми в Маневичах в багатодітній родині, де було восьмеро дітей. Сім'я у нас розкидана по світі, але дружня. Сестра Ніна та брати Іван з Володею ще з часів будівництва БАМу проживають на півночі Росії, сестра Таня – в Ізраїлі, покійний брат Василь жив у Кропивницькому, а ми з сестрою Тамарою та братом Андрієм – в Маневичах. Попри далеку дорогу, брати з сестрами навідуються до батьківського дому. Коли хтось приїжджає, то це для нас свято, ми збираємось сім'ями, обмінюємось подарунками, спілкуємось, а як вже прийдеться проводжати гостей – йдемо по вулиці Івана Сірка (колишня Чапаєва) справжнісінькою колоною «Зінькових». 
 Пережити Василю Терентійовичу довелось чимало. Свій рідний дім в Маневичах він покинув ще в юності. Пішов в армію, потім лишився на строкову службу. У 1980-их роках пройшов пекло Афганістану – служив у 602 окремому автомобільному батальйоні «ТуркВО» (Туркестанський воєнний округ). Автоколонами військовослужбовці перевозили боєприпаси, озброєння, продукти харчування в напрямку Кушка-Шинданд. Майже щодня каравани автомашин потрапляли в засідки – інколи це були просто перестрілки з «душманами», інколи – затяжні бої. 
– Ми з Василем разом виросли, служили окремо, але бачились в Афганістані, коли він періодично привозив забезпечення у нашу військову частину.  Ці зустрічі в далекій чужій країні для нас були дуже радісними, –  розповідає сусід  Василя Терентійовича, воїн-афганець, підполковник у відставці Олександр Горайчук, що прийшов провести товариша в останню дорогу. 
Більше трьох років Василь Зіньков  знаходився в зоні бойових дій. В Кропивницькому на нього чекали дружина, донька, двоє онуків, в Маневичах – люблячі сестри і брат з сім’ями.  Саме за проханням сестер і брата місцем вічного спочинку Василя Терентійовича стала рідна йому земля. 2 березня, після відспівування у Свято-Воскресенському храмі,  під залпи автоматів передали  в обійми маневицької землі її Сина, що пройшов пекло двох воєн.  Схилімо голови перед світлою пам’яттю цього завзятого і відважного  воїна ...
Юлія Музика.
Фото автора.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua