жовтня

23

Вівторок

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Село Чернечгородок (нині село Городок), як і багато сіл північної Волині, входило до складу королівських володінь. Але в роки Лівонської війни воно було передано у власність поміщиці Фальчевської.
1 квітня 1557 року королем Речі Посполитої було затверджено закон «Устави на волоки», або його ще називали «Волочна поміра». Закон складався з 49 статей. За ним володіння великого князя поділялися на однакові ділянки – волоки. Площа волоки становила від 17 до 21 га землі залежно від місцевості. Мабуть, саме з тих часів у наших селах великі поля носять назву «Велике поле», «Волок», «Вличок», «Волоки». Такі ділянки стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі відводились під князівські фільварки, решта розподілялась між селянськими дворами, які тоді називали дим, тобто окремий двір, який відбував панщину. Розмір податку грішми або натурою за користування землею залежав від родючості грунту. Крім податку, усі дорослі представники двору повинні були два дні на тиждень працювати у фільварку. Одержану селянами волоку належало використовувати за трипільною системою.
Згідно із 19 статтею «Волочної поміри» селяни повинні були працювати у пана від сходу до заходу сонця. Той, хто не вийшов на роботу перший день, мав платити один грош пені (5 коп. сріблом), за невихід на другий день – віддати барана,  третій день карався батогом на лаві, а потім потрібно було відробляти пропущені дні.
Крім панщини, селяни мусили платити грошовий чинш, медову та натуральну данину зі свого двору, відбувати гужову повинність.
Поміщиця Фальчевська почала запроваджувати у своєму володінні статті та збільшувати дні панщини, накладати нові платежі та повинності, що призвело до вибуху селянського повстання.
31 січня 1567 року селяни Чернечгородка і навколишніх сіл відмовились відбувати панщину і платити податки. Вони побили десятника Левона, хотіли вбити управителя, урядовців та панських слуг, але ті повтікали. Крім десятника, селяни побили місцевого священика, заборонили йому правити в церкві, відібрали в нього ключі від церкви і передали іншому священику.
Возному, який прибув з міста для з’ясування причин виступу, селяни заявили: «В підводи не підем, дякольного жита не повезем», а «десятника побили за те, що нас грабував, управитель сам утік, а якби не втік, з ним могло бути те саме, що й з десятником». До возного зі скаргою з’явився вигнаний священик: «За те, що я їм не допомагав у бунтах, церкву у мене забрали, самого побили і церковні ключі зірвали з пояса».
Повстання тривало декілька місяців, тому поміщиця змушена була просити допомоги у короля. В село прибув озброєний загін з листом від самого короля. Селяни відмовились приймати лист і заявили, що не будуть виконувати додаткові повинності. Рішучість селян і велика їх кількість зупинила загін, лише слуга Фальчевської, шляхтич Ледницький, поклав перед селянами копію листа короля і пішов геть.
У 1570 році поміщиця продала непокірне село князю Сангушку, у володінні якого були села Рудники, Воля Ситна, Дідовичі, Оптовичі, Звоз, Козин Став, Бруховичі, Козлиничі, Кричевичі, Поворськ, Череваха, Карасин, Лишнівка та Колки. В самому Чернечгородку було на той час 28 димів, які мали в своєму користуванні лише по півволоки землі на двір, тоді як у кожному дворі жило по 2-3 сім’ї. Тому селяни і далі чинили опір і князю Сангушку, бо, як пише «Опис помістя Чернечгородського» за 1578 рік, вони платили поземельний оброк і відробляли панщину за старим звичаєм.
Михайло РОМАНІК,
с. Прилісне.
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua