жовтня

23

Вівторок

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

У Другу світову війну було втягнуто 72 держави світу, в ній загинуло 55 мільйонів людей з усіх воюючих країн – це більше, ніж усе населення України. Найбільших втрат у війні зазнала саме Україна, бо загинуло в ній 8 мільйонів українців, що становило 20% її населення. Величезних збитків зазнало і її господарство, бо полум’я війни нищило все під час наступу німецьких військ, а потім під час боїв за визволення України. Тому старше покоління до цього часу з жахом згадує про події тієї страшної війни.
Війна для волинян почалась уже у  вересні 1939 р., коли Німеччина напала на Польщу, в складі якої тоді була Волинь. Тому на початок війни в польській армії було багато волинян. До цього часу невідомо, де загинули наші односельчани Савчук Сергій, Голодюк Микола та Швець Василь Савович. Живими вдалось повернутись додому Миткалику Науму та  Потоцькому Марку.
Мало кому відомо, що коли у вересні 1939 р. радянські війська здійснювали так званий «визвольний похід на Західну Україну», дуже постраждало від пожежі село Городок, яку спричинили радянські літаки. 
Звістка про наступ Червоної Армії відразу дійшла до наших сіл, адже кордон був недалеко. До  того ж радянські літаки розкидали листівки, в яких закликали створювати на місцях ревкоми і брати владу в свої руки.
Відступаючі польські війська зі станції Маневичі рухались великою колоною на село Городок. Коли вона втягнулась в село і почала просуватись по греблі до озера Глибоке, прилетіли два радянських розвідувальні літаки, скинувши якийсь вимпел.
Згодом налетіло 14 літаків і почався обстріл польського війська. Солдати, кинувши підводи прямо на вулицях села, кинулись ховатись по льохах та ближніх лісах. Було вбито лише трьох поляків, але дуже багато коней. В центрі села біля старого кладовища було вбито 11-річну Дубровську Катю, яка в  той час на вулиці доглядала свого однорічного братика. Зі страху вона присіла біля огорожі тримаючи на руках немовля, чим і врятувала його. Від бомб та розривних куль почали горіти сільські будівлі, вкриті соломою.
Як пригадує Борисюк Наталія Федорівна, якій в  той час було 7 років, коли почався обстріл, кинулись тікати із села і його мешканці. В її пам’ять врізався епізод, як їхній сусід дід Василь Борисюк викочував бочки із зерном із палаючої клуні, намагаючись врятувати щойно обмолочене збіжжя, найцінніше багатство селянина. Сама вона також бігла за людьми, які її підібрали, а потім передали ридаючій від горя матері. Вигорів тоді весь центр села, згорів млин та валюшня.  
Але найбільше горя і страждань принесла війна 1941-1945 р.р., що видно навіть на прикладі нашого села. Як пригадують старожили, на світанку 22 червня 1941 р. німецькі літаки ланка за ланкою летіли на схід. Люди здогадувались, що почалась війна, але активісти їх запевняли, що, мабуть, ідуть великі маневри, адже у нас з Німеччиною підписаний договір про ненапад. Колишній партизан Наум Приходько у свій час розповів, що вони зі своїм братом Климом, тодішнім секретарем сільської ради, теж так думали. Клим Приходько зателефонував у райвійр, що будувався, і дізнався, що було вбито декількох військових. Всіх працюючих тут селян врятувала втеча в ліс, що був поряд. Потім літаки почали обстріл ешелонів на станції Маневичі, по них відкрили вогонь зенітки, але жодного літака не підбили. Стало очевидним, що почалась війна.
У понеділок, 23 червня, через село проїжджали валки біженців, які їхали цілими сім’ями. Згодом у село увійшла військова частина червоноармійців, які розташувались на нічліг. Біля кожної хати під час ночівлі стояли вартові у касках і цілу ніч стежили за появою німецьких літаків.
26 червня з району надійшла вказівка про евакуацію активістів на схід, а ще раніше на станцію Сарни спеціальним ешелоном було відправлено всіх коней, що були в районі.
Зважаючи на небезпеку і непевність, жителі села почали перевозити найважливіше майно та худобу на хуторські наділи або до родичів на хуторах.
У цей час на станції Маневичі, користуючись безвладдям, почались грабежі єврейських крамниць, власники яких, боячись німців, що наближались, почали втікати у навколишні села та ліси.
Михайло РОМАНІК.
с. Прилісне.
(Закінчення в наступному номері).

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua