грудня

16

Неділя

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Хоча сезон грибів підходить до завершення, та у лісі все ж можна побачити грибників, які ще збирають останні дари осені, а разом із тим насолоджуються свіжим повітрям, радіють останнім теплим дням, захоплюються барвистістю листя, яке шурхотить під ногами і в унісон з деревами творить музику лісу.
Зазвичай, сезон грибів розпочинається неочікувано. Все одно як сніг на голову. Любителі "тихого" полювання зі схрону дістають гумові чоботи, куртки, шапки, особливі ножики або ножі, припасені саме для такого випадку. Ну і, звичайно, найголовніший атрибут – це кошик (чим побільший)! 
Якщо перша проблема з одягом вирішується дуже просто, то щодо другої виникає певне занепокоєння: з ким їхати і куди? Починаєш обдзвонювати усіх знайомих, хто має своє авто. Якщо знайомі всі зайняті, шукаєте знайомих через знайомих. Отоді щось та буде.
Третя проблема – це взяти провіант. Ну і всі ми знаємо, що туди входить. Дружина до півночі не спить і порядкує на кухні. Смажить котлети чи відбивні, варить яйця, бо ж чоловік збирається по гриби…чи за грибами. Та це вже не суттєво! А чи не простіше було б піти і купити палку ковбаси і якусь консерву в магазині? Хоча більшість так і робить. І якщо порахувати вартість такого обіду, то він інколи дорожчий, ніж ті гриби, які господар назбирав у лісі. 
Жінка ледве голову притулила до подушки, а вже підніматися. Бо ж виїжджати треба також із міста дуже рано, десь о 3-ій ночі, щоб дістатися до місця призначення. Головне нічого не забути і взяти трохи грошей, бо ж в дорозі все може трапитися (а на трасі ще й гриби можуть рости).
Ось і те місце дислокації, де завжди грибники люблять зупинятися. Як кажуть, перевірене роками. Загін грибників-диверсантів висадився на узліссі. Ще темно, хоч в око стрель, і в ліс ніхто не потикається. Хтось вийшов із машини і солодко позіхає, потягуючись, хтось пішов у кущі до вітру, а хто з досвідом, то впевнено каже: 
- Ще зарано. Не побачимо в лісі жодного гриба. Поки світатиме, треба щось перекусити.
 І капот автомобіля перетворюється на стіл в ресторані. Чого тут тільки нема: і курка гриль, і шинка, і котлети, і відбивні, і варені яйця, а у когось і домашня ковбаска, і сальце. Ах, смакота! Я вам скажу: такі наїдки і напої  ми маємо хіба що на Різдво і на Пасху – і то не завжди. Смачного! Отак попоснідавши, грибники веселішають. Сніданок удався! Хтось шукає у кущах якусь патику, щоб було на що обіпертися, якщо десь ненароком перечепиться через повалене дерево чи гілляку.
Ось починає розвиднятися. Місцеві грибники уже знають свої місця і прямують саме туди. Приїжджі ж сідають їм на хвіст. Та де там! За густим гіллям у лісі темно так, що ледве видно силуети людей. А місцеві грибники шукають гриби за новим методом: на голову надягають ліхтарі, а ні, то в руці тримають, і прошкують поміж деревами. Їх би на змагання в район, захищати честь сільської ради. Врешті грибники-диверсанти залишаються позаду.
Ось тепер починається, дійсно, тихе полювання. Десь бачиш, хтось прошмигнув за кущами, а хтось уже знайшов першого гриба і спритно оглядає місце навколо себе, щоб, бува, не розтоптати його близнюка, а не то й цілого черена. Що цікаво, коли ідеш посадкою, грибів не дуже й багато попадається на шляху, вони, як ті шпигуни, ховаються від своїх переслідувачів: то листочком прикриються, то закутаються мохом, як стара баба теплою хусткою. То вже такі шпигуни, що й не переказати! Грибники по декілька разів прочісують одне і теж місце – і все ж таки щось та знаходять. А коли знайшов одного, другого, третього гриба, яка тоді охота нападає! І час летить непомітно.
Коли ж наближається полудень – то і під ложечкою смокче, і втома бере своє. Потрохи грибівники починають вибиратися  з лісу. Перегукуються, а іноді й добре горланять. Хтось ходить манівцями, а хтось питає дороги у місцевих. І врешті, діставшись знайомої галявини, з’являються на узліссі з кошиками грибів. Поглянувши на їхній вигляд,  можна сказати, що вони більше схожі не на диверсантів, а на полонених, які ледве тягнуть ноги. 
І починається хизування трофеями. Фотографують поважних красенів-боровиків, щоб показати друзям, нагнати і їм оскому, а також дітей порадувати своїх і чужих унікальними грибами, які ростуть по три чи п'ять вкупі. Менш досвідчені грибники починають перебирати гриби, прихопивши з собою енциклопедію. І смішно, і грішно! Потім починається суперечка: а я такі гриби беру, вони дуже смачні. А ви не берете? Інший же каже, якщо не знаєш, що за гриб, то краще його не бери, бо прийдеться ще працювати на ліки.
Задоволені і незадоволені грибівники все ж таки вирушають додому. Хтось їде з надією, що грибів ще прикупить по дорозі. Якось не гоже повертатися додому з напівпорожньою корзиною. Адже потрібно здивувати своїх домашніх!
А що ж то за "тихе" полювання, якщо «не відзначити» лісові трофеї? Ось тепер наші грибівники шукають зону відпочинку і там насолоджуватимуться і природою, і бесідою, і обідом, і просто хорошим днем. Приємного і вам «тихого» полювання! І будьмо здорові! 
Руслана Якимчук, 
с. Граддя.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua