грудня

14

П'ятниця

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

29 вересня цього року Людмилі Степанівні Гайдучик (на фото) виповнюється 80 років. Людмилі Степанівні є що згадати і про що розповісти. При зустрічі оповідь про її життя текла рікою – встигай лишень записувати.
Росла вона здібною до навчання дівчиною, мріяла стати вчителькою. Закінчивши 7 класів Троянівської семирічки, пішла здобувати середню освіту в школу с. Поворськ, яку закінчила в 1955 році. Але через бідність батьків, які працювали в колгоспі, не змогла вчитися далі. А тут саме звільнилося місце завідуючого Троянівським клубом, яке тодішній голова сільради Вацик Д.П. запропонував їй.
Вихователь – це універсал: психолог, художник, майстер, оратор, актор, співак. А ще - приклад для наслідування. 
Ірина Березна не уявляє сьогодні свого життя без праці у дитячому садочку, хоча змалечку мріяла стати фармацевтом. Але після закінчення школи на прохання батька подала документи у ветеринарний інститут до Львова. Проте бажання учитися там не мала, тому й екзамени провалила. Того ж року на зиму пішла на ферму працювати дояркою. Робота на фермі пришвидшила усвідомлення, що потрібно вчитися далі, тому вирішила поступити у Дубнівське педагогічне училище на вихователя.

Серйозна, на перший погляд строга, вчителька російської мови і літератури Зінаїда Оксентіїва Поліщук (по чоловікові Карпюк) приїхала разом із чоловіком Петром Михайловичем у Велику Осницю у 1977 році. Дали їм двокімнатну квартиру у будинку для вчителів.

Микола Басюк – уродженець с. Цміни. І хоча нині проживає він у м.Вараш (колишній Кузнецовськ), де працює на посаді судового розпорядника Володимирецького районного суду, та залишається фанатом своєї малої батьківщини, в тому числі футбольної команди «Цміни».
В одного із найстарших лісівників України – 76-річного майстра лісу Чорторийського лісництва ДП «Поліське ЛГ» Дмитра Захарчука - я побувала ще декілька років тому. Тоді до професійного свята було заплановано лише фото з підписом про нагородження його Подякою голови Держагентства лісових ресурсів України. До речі, серед його відзнак – не лише чимало грамот різного рівня, а й наручний годинник від колишнього президента Леоніда Кучми.
Господар хутірського обійстя виявився таким цікавим співрозмовником, що я пообіцяла неодмінно приїхати ще раз, аби написати про життя-буття ветерана лісогосподарської галузі. Під час відвідин зауважила, що плин часу наче  зупинився на цьому хуторі, не наклавши свого відбитку ні на господарів, ні на укладі їхнього життя.

Володимир Бобік – випускник ОЗ НВК «Колківська ЗОШ І-ІІІ ст.-ліцей» - неодноразовий призер обласних та всеукраїнських пісенних конкурсів, вихованець заслуженого діяча мистецтв України Олександра Синютіна. Його пісні,  патріотичні та зворушливо-ліричні, звучать на багатьох районних заходах. Розмовляючи із юнаком, я дізналась про його  шлях до високих досягнень, вибір майбутньої професії та про те, чому він не хоче брати участь у телевізійних конкурсах-шоу.

Нещодавно мені пощастило побувати на пасіці. Перше, що  спало на думку, – я в театрі… Я глядач бджолиної вистави. Запитаєте, чому так? Із задоволенням розтлумачу. Спершу подали маску - своєрідний квиток перед зустріччю з божими комахами. Ввійшла, а там - різнобарвні декорації-вулики, заспокійливе хорове гудіння, символічні танці смугастих акторів. Одна несе на лапках оранжевий пилок, інша - жовтий, білий, синій, фіолетовий…
Нелегким було  життя Івана Климовича Ковба з Великої Осниці. Народився він у воєнний 1941 рік у простій селянській сім’ї Клима Юхимовича і Ганни Іванівни, через два роки на світ  з’явився брат Василь. У війну в селі лютував тиф, який у 1944 році забрав батька, а через два роки померла і мати. Після смерті батьків діти пішли жити до  батькової сестри Євдокії, якій на той час було лише 22 роки.
Іван Чеб, житель села Старий Чорторийськ, виготовляє різноманітні макети, вивчає історію рідного села, розмальовує стіни і безперервно читає.

Традиційно в День Маневич на урочистості віншують і переможців у номінації «Двір зразкового порядку». Цьогоріч серед названих трьох дворів – і обійстя Людмили Сахнік.

У жительки села Старий Чорторийськ Катерини Брик, якій 69 років, у квітнику пломеніють квіти, сполений город, підв’язані помідори і гордо красується плантація парубків-соняхів. У хаті на столі різнокольорові нитки з голками, полотно, шпиці, усміхаються рушники на образах і пахне пиріжками.

До знайомства із юним жителем с. Кукли Олександром ЗІНИЧЕМ, якого декілька разів бачив на районній сцені, й подумати не міг, що на перший погляд непримітний сільський хлопчина своїми рисами характеру, вмінням та наполегливістю може бути таким схожим на зрілого чоловіка. Та про все по порядку. 

Олена Чернюк із Новосілок чверть століття пропрацювала педагогом, цю професійну стежину обрала і її рідна сестра. Жінки втілили в життя мрію неньки – навчати дітей.
Кожної  суботи  колишній фотокореспондент  районки, маневичанин Микола Спиридонович Кобець з нетерпінням очікує  листоношу, щоб прочитати свою улюблену газету «Нова доба». Їй присвятив він  усе своє  життя, бо у трудовій книжці значиться, що  1968 року він прийнятий на посаду фотокореспондента, а 1998-го звільнений у зв’язку з виходом на пенсію.
За свої 44 роки Віктор Степанович отримав безліч спортивних нагород, серед яких чимало найвищої проби. Усе своє свідоме життя він працював над собою, аби ставати вправнішим у тому, чим займався, і з часом досягав тих вершин, про які інші могли лише мріяти.

  «На сцену виходить мати-героїня, мати п’ятьох синів, талановита співачка Тетяна Хилюк із сином. Заключним акордом їхньої розмови звучать слова: «Роки, сину, непомітні, допоки матерів пам’ятають сини». Вони стояли на сцені, обнявшись. Син ніжно пригорнув свою маму. Зал завмер на мить. І вже нічого не треба говорити.  Ось моменти , заради яких варто жити!» – так декілька років тому газета «Нова доба» писала про урочистості в БК села Прилісне, присвячені вшануванню матерів.

Сьогодні такий вид діяльності як бондарство стало рідкісним явищем у повсякденному житті селян. Ще якихось п’ятдесят і більше років тому у жодному поліському селі не обходились без таких бондарських виробів, як дерев'яні відра й цебрики, ночви для прання, корита, маслобійки, бочки тощо. Це ремесло вимагало неабияких навичок і майстерності, знання якості порід дерев. У минулому бондарне виробництво було основане виключно на ручній праці, про що ще добре пам’ятає потомствений бондар із Чорнижа Сергій Кушнір.  

В історію нашого району по праву вписане й ім’я Євгена Бубнюка, якому 22 квітня виповнюється 60 літ. Впродовж 30 років він займав важливі керівні посади в районі.

Оптимізму, таланту і силі характеру художника із Граддя Петра Ткачука можна лише позаздрити, бо лише обдаровані і вольові люди створюють справжні шедеври. Про таких говорять – поцілований Богом. Незважаючи на важке захворювання (ревматоїдний поліартрит), він захоплюється живописом і музикою. Посеред кімнати стоїть мольберт, повсюди пахне олійними фарбами. В розмові Петро Ткачук виявився щирою, відкритою людиною, яка дарує тепло свого серця іншим.

Про таких, як Віктор Цьопич і його два сини Віталій та Анатолій (на знімку) із с. Замостя, кажуть, що мають золоті руки. Із захопленням вони роблять неповторні дерев’яні  вироби на будь-які смаки.
Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua