квітня

24

Вівторок

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Ця родинна історія розпочалась у 1927 році, коли сімнадцятирічна Мотря Пацаманюк із Троянівки вийшла заміж за свого однолітка із Градиська - Гурія Колядинського.

 

Через рік вони вже тішились первісткою – донечкою  Настусею, а ще через два роки, коли Мотря знову була при надії, Гурій вирішив податись на заробітки до далекої Америки. Так узагальнююче говорили заробітчани, збираючись до Аргентини, Канади чи Парагваю.
За часів панської Польщі добирались туди просто, хоч і довго, - із польського морського побережжя зо два місяці пливли пароплавом. Це була так звана друга хвиля еміграції – з 1922 до 1939 року, якій сприяло іміграційне законодавство Аргентини.
Вже без Гурія  народився у листопаді 1930 року синочок, якого нарекли Григорієм.
А через два місяці залишились і Гриша, і Настуня  без неньки. Пішла Мотря одного зимового дня білизну прати на річку в Градиську та й важко застудилась. Через три дні швидко, як свічечка, згоріла. Осиротілих діток взяли на виховання рідні – Настя залишилась із батьками Гурія, а Гриша – з батьками неньки. Звістка про смерть коханої полетіла до далекої Аргентини. Гурій мав намір приїхати і забрати дітей, проте батько Мотрони дозволу на це не дав. Гурій так і не повернувся до рідного Градиська, одружився більше, ніж через десятиліття на полячці Розалії і в сорокових роках у них народилась донька Регіна та син Раймонд. Там, за океаном, Гурій і знайшов свій останній прихисток. На чужині градищук прожив рівно 45 років.
Його рідна донька Настя наприкінці 1940-х років завербувалась на Дніпропетровщину, одружилась. Доля згодом закинула її із сім’єю у Росію, там нині проживають її діти – Петро, Тамара і Люба. Саме вона тримала зв’язок із аргентинською сім’єю діда Гурія.
Про цю історію та її продовження в наші дні розповів мені маневичанин Микола Солобчук, двоюрідний брат Григорія Колядинського.
- В один із червневих вечорів 2012 року в моїй квартирі пролунав телефонний дзвінок, - розповідає він. – Дзвонила Люба із Росії. Вона й розповіла про спілкування із аргентинськими родичами та про те, що донька Раймонда, 30-річна Еліана, подорожуючи по Європі, приїхали до України, аби побувати на батьківщині свого діда Гурія. Про приїзд сповіщала листом, але він не надійшов своєчасно, і наразі вона в Ковелі, в готелі. Не знаючи української мови, сама не могла добратись до Градиська, отож допомоги просила у Люби, а та у мене.
Вранці наступного дня Микола Андрійович вже був у Ковелі. Із собою взяв фотознімок – на ньому сім’я Раймонда із дітьми – Еліаною, сином Джуліаном. Знімки з далекої Аргентини надіслала йому Люба.
- Еліана звернулась до мене англійською, яку я не розумію, - продовжує розповідь Микола Андрійович. – Тоді вона простягнула мені залізничний квиток до Варшави. Поїзд із Ковеля відправлявся того ж дня по обіді.
Не гаючи часу, виїхали до Троянівки. Саме там проживав син Гурія Григорій, на той час вже покійний, одна із його п’ятьох дітей – дочка Надія. Домовились і про перекладача – вчительку місцевої школи. Встигла гостя побувати у Наді в гостині, і в Троянівці на могилі свого дядька Григорія, і в Градиську на могилі Мотрони. Еліана взяла звідти грудочки землі, аби завезти в далеку Аргентину до місця вічного спочинку діда.
Коротко розповіла про рідних. Живуть вони в Буенос-Айресі. Тато – поліцейський у відставці, мама – вчителька. Сама ж вона працює в сфері економіки в одному із міністерств, викладає в університеті. Її брат – лікар-кардіолог. Тітка Регіна – аргентинська дочка Гурія  - має трьох доньок.
Прощаючись, Еліана пообіцяла, що неодмінно ще приїде на Україну.
І ось цьогоріч, теж у червні, через п’ять років вона навідалась на Маневиччину вже із батьками. Син Гурія Раймонд вирішив також  ступити на землю, звідки бере початок його родовід. А він досить розгалужений, у цьому переконалась і я, побачивши у Миколи Солобчука не один листок із зошита, в якому розписані родоводи братів та сестер Гурія, а їх у нього було семеро. Отож родина в аргентинських гостей таки чимала.
Ці два дні перебування в Україні були дуже насиченими. Аргентинська сім'я дізналася чимало про українських родичів, перебуваючи в гостях у сім'ї Кулигіних. 
- Моя баба Федора, рідна сестра Гурія, розказувала, що її брат виїхав за океан разом із двома градищуками, - розповідала їм  Лідія Кулигіна. – Проте ці односельчани повернулися додому, а про долю Гурія ми довго нічого не знали.    
Спілкувались із заокеанськими гостями за допомогою перекладача. Подружжя Раймонда та Ірми Колядинських говорили на іспанській, на англійську перекладала їхня донька Еліана, а перекладач вже на українську. Тож не дивно, що розмова затягнулася надовго. І, навіть, коли перекладачка пішла, родичі насолоджувалися розмовою, розуміючи лише деякі слова, - говорили серця. Про цю зустріч нагадуватимуть аргентинцям барвиста вишиванка , веселкові рушники та серветки.
Побували аргентинці на могилах своїх рідних у Градиську, Троянівці, Маневичах. На місці вічного спочинку Григорія - свого зведеного брата - Раймонд просив залишити його на самоті.  А наступного дня в райцентрі зустрілись не з одним родичем.  
Пан Раймонд з дружиною та донькою були надзвичайно розчулені зустріччю із родиною, вражені надзвичайною красою поліської природи. Поїздка до України була для нього омріяною.
- Я десять років відкладав гроші на цю поїздку, - зізнався 70-річний аргентинець, – і дуже радий що побував на батьківщині свого батька. Навряд чи зможу відвідати цю гостинну землю ще раз - підводить здоров’я, важко долати 15 тисяч кілометрів. Ми 13 годин летіли літаком до Риму, потім добирались  до Польщі і вже звідти в Україну.
А от Еліана сказала, що обов’язково разом із братом, двоюрідними сестрами, братами навідається до України, яка стала для них ближчою.
Олена БИЧКОВА.
На знімках: Гурій та Розалія Колядинські із сином Раймондом та дочкою Регіною, 1950-ті роки; в гостинах у родині Кулигіних: Раймонд Колядинський (крайній праворуч), його дружина Ірма (друга ліворуч),  дочка Еліана (крайня ліворуч в першому ряду).

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua