серпня

15

Середа

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Уже більше 20 років Цмінівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів очолює Олександр Володимирович Мурашко. Напередодні професійного свята він погодився поділитися своїми думками про свою роботу, яку поєднує з громадськими обов’язками депутата Маневицької районної ради (фракція «Батьківщина»).

 

- Олександре Володимировичу, що спонукало Вас обрати вчительську професію? Школа для Вас – це випадковий вибір чи поклик душі?
- Сам я родом із с. Козлиничі Маневицького району. Тут же закінчив і восьмирічну школу, а десятирічку - в с. Цміни. Автобуси до села не ходили, тож до школи добирався попутними вантажівками, тракторами, а то і просто пішки, бо навіть такий нині доступний велосипед був тоді розкішшю і не кожна сім’я його мала. Бажання вчитися перемагало втому від щоденно  пройдених 16 кілометрів дороги.
Не скажу, що стати вчителем я мріяв ще зі шкільної парти. Це бажання появилося після служби в армії, а взагалі, мені так здається, що в кожної людини є своя доля, і лише Бог знає, як складатиметься її майбутнє.
- Директор школи – це вчитель учителів. Як складаються стосунки у педагогічному колективі?
- У Цмінівській школі працює хороший і дружній педагогічний колектив. Старші і досвідченіші педагоги, такі як Людмила Віталіївна Лавренюк, Олександра Антонівна Довгаль, Наталія Миколаївна Демедюк, Галина Миколаївна Стасюк, Ольга Володимирівна Коцар, є хорошими наставниками для своїх молодих колег. 
- Для учителя найбільша гордість – його учні…
- Починаючи з 1974 р., стіни школи покинули близько двох тисяч випускників. Більшістю з них школа може гордитися. Є серед них вчені-науковці, бізнесмени, керівники підприємств, учителі, лікарі. Та найбільше хотілося б сказати за тих хлопців, які не повернулися живими з різних «гарячих точок». Зокрема, Володимир Швець і Борис Оленюк  загинули в розквіті літ у далекому Афганістані, а Володимир Приходько попрощався із життям, захищаючи незалежну Україну на Донбасі.
Кожного року школа має від 1 до 3 медалістів. ЗНО ці нагороди підтверджує.
- Ухвалено новий закон про освіту. Як думаєте, допоможе він поліпшити якість освіти в Україні?
- На сьогодні ні в кого не виникає сумнівів щодо необхідності реформ в освітній галузі. Але хотілося б, аби реформування приносило позитивні результати, а не зводилося до банального закриття  шкіл та бездумного копіювання системи освіти будь-якої, навіть найпередовішої, країни світу. Українська освіта має свої здобутки і традиції. Величезна кількість випускників українських вузів працюють сьогодні у провідних компаніях світу, тим само стверджуючи, що знання, які їм дала українська освіта і наука, є затребуваними на світовому ринку праці.
Радує те, що керівництво держави нарешті зрозуміло: в освіту, як і в оборону, гроші потрібно вкладати в першу чергу. Підвищення заробітної плати вчителя та забезпечення шкіл необхідним обладнанням і комп’ютерною технікою теж дає надію на покращення ситуації в галузі освіти.
- Батьків учнів не перестає турбувати ситуація з харчуванням дітей.
- Погано що школярі вже неодноразово стають заручниками ситуації. Думаю, що організатора харчування, хай і через тендерні процедури, потрібно визначати якщо не в межах району, то хоча б в межах області.
- Як вдається Вам поєднувати нелегкі обов’язки керівника великого шкільного колективу із депутатськими повноваженнями, адже Ви вже неодноразово обиралися представником від громади до головного самоврядного органу  району?
- Мій робочий  день починається  півшостої ранку незалежно від пори року і закінчується  далеко за північ, але якби доба мала навіть 36 годин, все, що запланував, все одно зробити не вдалося б. Дуже багато односельців і батьків учнів звертаються до мене з різного роду питаннями і пропозиціями як до директора школи і як до депутата районної ради. В міру своїх сил і можливостей стараюся всім допомогти, принаймні, хоча б порадою.
Усім, що я досягнув у своєму житті, завдячую Богові та своїм батькам Володимиру Петровичу (нині покійному) і Ганні Омелянівні (на сьогодні їй уже за 85). Вдячний колективу терапевтичного відділення центральної районної лікарні, зокрема Лесі Михайлівні Шпоті, за те, що вони всіма силами зберігають нам нашу неньку до сьогоднішніх днів.
Тетяна БАСЮК,
студентка КНЕУ 
ім. В.Гетьмана.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua