Вихователь – це універсал: психолог, художник, майстер, оратор, актор, співак. А ще - приклад для наслідування. 
Ірина Березна не уявляє сьогодні свого життя без праці у дитячому садочку, хоча змалечку мріяла стати фармацевтом. Але після закінчення школи на прохання батька подала документи у ветеринарний інститут до Львова. Проте бажання учитися там не мала, тому й екзамени провалила. Того ж року на зиму пішла на ферму працювати дояркою. Робота на фермі пришвидшила усвідомлення, що потрібно вчитися далі, тому вирішила поступити у Дубнівське педагогічне училище на вихователя.
– У перші дні навчання в училищі я зрозуміла, що обрала правильний шлях. Дивитися на світ очима дитини, дивуватися, радіти, творити і пізнавати нове разом з нею, що може бути більш захоплюючим? – усміхається Ірина Петрівна.
Вихователем в садочку «Сонечко» с. Старий Чорторийськ працює  з 1990 року. Маленькі бешкетники розуміють її із півслова.
- На роботу йду як на свято, - зізнається. - Разом з дітьми співаємо, малюємо, складаємо, ліпимо, майструємо… Буває, в процесі ігор називають мене і тіткою, і бабою, і мамою… Є такі дітки, для яких потрібна особлива увага, вони постійно поруч біля мене, їм не вистачає батьківської турботи, вони не хочуть йти додому. Водночас є  й батьки,  які хочуть щоб садочок працював цілодобово.
Вихователь – це універсал: психолог, художник, майстер, оратор, актор, співак. А ще - приклад для наслідування. 
На моє запитання, що стільки років надихає на таку відповідальну справу, вихователь відповіла: 
– Щасливе, усміхнене обличчя дитини в садочку – це і натхнення, і подяка!
Надзвичайно енергійна жіночка, крім того, що творчо працює з дітьми, захоплюється квітникарством. Біля домівки можна побачити цілу квіткову галерею, декоративний віз з чорнобривцями, млин, гніздо лелек, півник…
– Не можу сидіти я на місці, мушу заглянути в квітник, - усміхається привітно.
А вечори Ірина Петрівна присвячує педагогічній літературі, вишукує цікаві розвиваючі ігри, створює сценарії свят. Вихователям-початківцям вона пропонує своє творче кредо: «Діти – квіти, їх не можна рвати, треба працювати так, щоб не зламати».
Інна КОШУЛИНСЬКА.
с. Старий Чорторийськ.