вересня

22

Субота

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Нещодавно мені пощастило побувати на пасіці. Перше, що  спало на думку, – я в театрі… Я глядач бджолиної вистави. Запитаєте, чому так? Із задоволенням розтлумачу. Спершу подали маску - своєрідний квиток перед зустріччю з божими комахами. Ввійшла, а там - різнобарвні декорації-вулики, заспокійливе хорове гудіння, символічні танці смугастих акторів. Одна несе на лапках оранжевий пилок, інша - жовтий, білий, синій, фіолетовий…  А як майстерно виконують ролі: працьовита бджілка прилітає в сім’ю і на сцені біля вулика своєрідно танцює, таким чином передаючи інформацію «своїм» про те, де знаходиться нектар. А  яка дивовижна картина, коли пасічник заселяє рій у вулик – це як урочиста хода, де королева бджіл – матка  - веде за собою молоду сім’ю на новосілля. 
За цим дійством можна спостерігати щодня, від сходу до заходу сонця. Отож по-доброму заздрю Івану Шкабурі та його дружині Тетяні із села Старий Чорторийськ, які більше тридцяти років разом займаються улюбленою справою – доглядають за пасікою.
– Це свого роду захоплення, – говорить Іван Пилипович. - Тут не ставиш за мету – зібрати тонну меду, щоб розбагатіти, а займаєшся, бо отримуєш від цього задоволення. Я не професіонал в цій справі, я любитель.
Пасіці, яку він доглядає, вже більше ста років. Тут невтомно трудилися Іванові батьки, які в парі прожили 65 літ. Мабуть, недарма в народі називають мед нектаром довголіття. Бджоли – невід’ємна частинка сім’ї Шкабур.
– Нині я не уявляю свого життя без бджіл, – каже пасічник. - Буває, вийдеш ввечері на пасіку, аж затамуєш подих, насолоджуючись  атмосферою. Це словами неможливо передати.
Тетяна Віталіївна працює вчителем у місцевій школі, на даний час у відпустці. 
– Коли мої колеги питають чого не їжджу відпочивати кудись, то я із задоволенням відповідаю: я  вдома це роблю. У нас коло хати ставок, над яким похилились верби. Сюди прилітає часто соловейко, як почне виспівувати, то не можна наслухатись. А бджоли для нас – це діти. Ми живемо ними, звикли до них. Це ніби наркотик, але надзвичайно корисний. Коли торкаєшся вулика, то таке відчуття, ніби тебе починають заколихувати, як в дитинстві, - розповідь господині переповнена любов’ю.
Іван Пилипович розповідає, що бджоли люблять тишу, як і будь-яка людина. Реагують на швидкі рухи, на парфуми, запах алкоголю, піт, бензин. Інколи декілька разів на день доводиться переодягатись, бо настільки ці комахи люблять чистоту і порядок. 
- У народі часто порівнюють працелюбну людину з бджілкою. І це не випадково, – зауважує Іван Шкабура. - Заходжу на пасіку о 5-ій ранку і бачу, що роботяща комаха принесла вже нектар в сім’ю. То що тут можна казати?
Науковці стверджують, що у бджіл, як і в кожній людській сім’ї, існує своя ієрархія.  З чарунку ця комаха виходить за 21 день, в роботу відразу не йде. Спочатку три дні вона набирає сили,  потім 9-12 днів доглядає розплід. Згодом починає виділяти віск, таким чином 10-12 днів будує соти (воскові спорудження бджіл). Вже аж потім стає трудівницею, яка літає в поле і приносить нектар. 
Дослідники доводять, що за день бджола може робити 20 вильотів в радіусі 2 км, і за один раз принести 100 мг нектару (до речі, середня вага однієї бджоли 100 мг). В результаті виходить 2 г нектару за частину доби. Але це ще не все, адже ці 2 грами використовуються на доставку до вулика, на годівлю розплоду, на життєдіяльність бджолиної сім’ї. Залишається 1 г нектару. Після доробки цього грама виходить 600-700 міліграмів меду, який йде для бджолиного запасу. Ви тільки уявіть, скільки бджілці потрібно принести нектару, щоб ви скуштували ложку меду, в яку вміщується  15 грамів. В середньому, за сезон від однієї бджолиної сім’ї можна отримати в нас на Волині 10-15 кг меду.
– Моя свекруха не раз казала: «Якби люди були такі працьовиті, як бджоли, то добра на землі не було б куди дівати», – пригадує Тетяна Шкабура.
Спеціально для бджіл пасічник насіває гречку, фацелію, соняшники. Обробляє вулики щавлевою кислотою, на дно кладе безсмертник, звіробій, полин, багно, хрін. Взимку варить спеціальні компоти. На запитання, чим відрізняється одна сім’я вулика від іншої, Іван Пилипович відповів: 
– Наприклад, одні можуть дати пуд (16 кг) меду, а інші нічого не дати. Це як в селі: хтось краще, хтось слабше живе. Так і то.
Цікаво те, що в чужий вулик бджілка ніколи так просто не залетить. 
– Хіба що восени, якщо нема взятку, то сильніші сім’ї знищують слабших і відбирають мед, – роз’яснює пасічник. 
Іван Шкабура часто читає книги про бджільництво, поради  досвідчених пасічників.
Крім пасіки, має ще одне захоплення – вирощування троянд.
– Люблю ці квіти. Як дружині подарують, то я обов’язково візьму пообрізую, повисаджую і доглядаю за ними, - усміхається чоловік. 
Квітами милуються і дружина, і бджоли, і весь навколишній люд.
Інна Кошулинська,
с. Ст. Чорторийськ.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua