грудня

14

П'ятниця

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Традиційно в День Маневич на урочистості віншують і переможців у номінації «Двір зразкового порядку». Цьогоріч серед названих трьох дворів – і обійстя Людмили Сахнік.

 

КВІТКОВИЙ РОЗМАЙ
На моє запитання, як комісія обирала найдостойніших серед господарів, у Маневицькій селищній раді відповіли – об’їхали вулиці райцентру. Щоправда, за височенькі загорожі-мури не зазирали, краса повинна була бути доступною для кожного перехожого. Як-от у пані Людмили, яка зізналась, що про глуху стіну-загорожу і не думала. «Звикла бачити людей на вулиці, вітатись з ними, - каже вона. – Не можу бути в замкненому просторі». Ніяковіє, проводячи екскурсію по квітнику, адже лише нещодавно взялась за його упорядкування:
- Ось цей дрібний рожевий відсів купувала в Луцьку, як і деякі вічнозелені кущики. Кору сосни збирала в лісі, обробивши її розчином марганцівки,  виклала своєрідні доріжки. А бруківку ще треба покласти.
Квіти господиня розводила сама. Як-от жоржини. Купила три кущики – і нині у неї їх 30. Чимало й власноруч вирощених гладіолусів, лілій. Троянди куплені на ринку, а є й привезені із Чехії, куди їздить працювати.
- Нещодавно виписала кущ гліцинії – її рожеві квіти зібрані у великі китиці, як в акації, тож буду чекати з нетерпінням першого цвіту, - знайомить із мешканцями квітника господиня. – Цьогоріч білу фіалку та чорнобривці висадила і на вулиці, хай квітують.
У підвісних кашпо і в горщиках на подвір’ї красуються сульфінії та пеларгонії, петунії, бегонії та чимало інших різнобарвних однорічників. А на відкриту терасу будинку переселились кімнатні зелені улюбленці, щоправда, не всі. «Ще в будинку їх декілька десятків», - усміхається господиня.
Чимала бесідка «прописалась» біля літньої кухні. Тут добре перекусити у  вранішню чи вечірню прохолоду. Біля неї дитячий басейн та гойдалка – це вже  зона відпочинку внучки Мілани, яка, до речі, народилась в день народження бабусі.
Вірним охоронцем є спанієль Роккі, який спочатку не дуже привітно зустрів мене. Проте згодом вже без гавкання і ворожнечі позував перед фотооб’єктивом.
ОДИНОКА БЕРІЗКА
А поруч бесідки – берізка. На цьому обійсті росло дві білокорих красуні, та нині радіє сонцю одне деревце, як одною, без пари залишилась і господиня.
- Ми з чоловіком посадили біля будинку дві берізки, - Людмилі важко говорити про коханого в минулому часі. – Одна з них всохла, тож  на другий рік знову посадили  ще одну. Сміялись: «Будем в старості соком березовим смакувати». Проте і це деревце не прижилось. Може,  це був знак долі? Не знаю. Та у липні, два роки тому, в річницю нашого знайомства Сашко трагічно загинув…
Про цього відважного моряка, його навколосвітні мандри наша газета вже писала. Йому більше доводилось бути у морях-океанах, ніж на суші, тож із яким задоволенням приїжджав на рідне Полісся, до сімейного гніздечка – нещодавно зведеного будинку!
- Здається, що він у плаванні, незабаром переступить поріг рідної домівки, - від цих слів і в мене крається серце і я переводжу розмову, аби не завдати  ще більшого болю. Питаю дозволу зазирнути на грядки, які заховались за господарськими спорудами і з‘ясовую, що й на декількох сотках можна виростити багато чого.
ХОЧЕШ ВРОЖАЙ МАТИ – 
ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ
- На наших пісках хорошого врожаю важко дочекатись, а у вас все буяє. Розкриєте секрет? – відразу ж цікавлюсь, не помічаючи там системи крапельного поливу, а лише сапку і бочку з водою  для підживлення.
- Грунт доводилось завозити, бо ж піщуга є піщугою, - каже моя співрозмовниця. - А далі все потребує догляду – своєчасного поливу та підживлення. Тоді земля віддячує і овочами, і ягодами.
Я дізнаюсь, що цьогоріч у першій декаді липня вже мали перші достиглі помідори з відкритого грунту, і огірочки, кабачки, картоплю, ранню капусту. Біля неї її найближча родичка – цвітна капуста. Вже зібрана полуниця, цьогоріч її виростили аж 10 відер, чорна смородина, порічки, радує стиглими ягодами малина.
- Вистачає всього  і поїсти, і на консервацію, - каже господиня. – До зими в мене півтисячі банок в погребі на полицях. Починає сезон щавель, а закінчує виноград. І все вирощене без хімії.
Я відразу ж цікавлюсь, чим підживлює господиня городину,  і дізнаюсь – на 200-літрову бочку води відро-два гною, піввідра попелу. Стоїть розчин день-два -  і вже можна поливати, аби не лінуватись.
- Маю знайомих із Закарпаття, вони й порадили так робити, там овочами серйозно займаються, вирощують екологічно чисті, - розповідає Людмила. – Тож ніякої підживки ані міндобрив не купую. Підливаю цим розчином і квіти. При бажанні раз у два місяці можна додати пригорщу міндобрива (нітроамофоска і селітра у співвідношенні 1:1). А для вирощування огірків борозни із гноєм краще  закладати на зиму – тоді обов’язково будете із врожаєм.
А я до цих слів лише можу додати ще такі  складові успіху  як  невтомність, працелюбність  та любов до царства флори.
Олена БИЧКОВА.
Фото автора. 
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua