січня

16

Вівторок

Офіційні вітання

Останні коментарі

Олена Чернюк із Новосілок чверть століття пропрацювала педагогом, цю професійну стежину обрала і її рідна сестра. Жінки втілили в життя мрію неньки – навчати дітей.
- Моя бабуся залишилась у роки Другої світової війни вдовою із маленькою донечкою на руках, - оповідає родинну історію Олена Петрівна. – Згодом вийшла заміж за вдівця  із п’ятьма дітьми, народила ще доньку. Та, на жаль, через декілька років вдовина доля знову не обминула її,  і моя мама, найстарша серед дітей, разом із ненькою піднімала на ноги братиків та сестричок. Вчилась у школі дуже добре, та від цього було ще гіркіше на душі, адже розуміла, що про подальше навчання й не ведеться. А вона так хотіла навчати дітей! Та замість омріяних підручників і допитливих оченят школяриків на неї очікувало нелегке заробітчанство.
У 19 років Катерина (мама Олени) вийшла заміж, сім’я оселилась у Матейках, народилось семеро діток. Розповідаючи про своє нелегке життя, ділилась з ними сокровенним: «Я так хотіла бути вчителькою!» Чи не тому Оленка із дитячих років твердо вирішила втілити мамину мрію у життя.
- У школу я ще не ходила, - пригадує моя співрозмовниця, - як тато збив декілька дощок  (це була імпровізована шкільна дошка)  і я «навчала» чи не усіх діток із нашої вулиці.
Хоча їй,  як старшій, роботи по господарству вистачало – із шести років вже пасла з дорослими корови, проте навчалась  на відмінно. Після восьмирічки  - навчання в педучилищі,  здобуття вищої освіти.
- Отримавши диплом Луцького педінституту,  поїхала за направленням у Новосілки, - продовжує розмову Олена Чернюк. – Як раділа мама, що дочка стала вчителем! Цю професію обрала і моя сестра Наталія. Вона теж стала вчителем початкових класів, навчає учнів у ЗОШ с. Красноволя. А в 30 років мені довелось замінити для наймолодших маму, якій доля відміряла лише п’ятдесят літ. Двоє ще були школярами, тож і в армію випроводжала, і весілля робила.
У Новосілках молодий педагог зустріла свою долю. Привів її Василь до батьківської хати, і ось вже 31 рік називає вона мамою свекруху Марію Остапівну, а та, як зізнається пані Олена, її шанує, як рідну доньку.
На пенсію вийшла Олена Петрівна по вислузі років, вирішивши приділити час  сім’ї, двом синам, онукам. Але осторонь громадських справ не стоїть. Неодноразово обиралась депутатом Комарівської сільської ради, нині – голова сільського комітету.
- Дуже люблю співати, - зізнається. – А ще ліками  для душі є поезія. Пишу сама й вірші, але це для себе, не для широкого загалу. Найбільша радість у житті - двійко онуків: восьмирічна Юлечка та Максимко, якому виповнився лише рік.
Зустрічаючи в Маневичах свою тезку, щоразу дивуюся її життєрадісності та оптимізму. Ні нарікань на труднощі та проблеми, яких, звісно, як  і у кожного, вистачає, ні скарг. Чую: «Так,  час нині нелегкий, але живу з вірою і надією на краще, дякую Богу за кожен прожитий день. Тримаємо господарство, то хоч і невелика пенсія, але прожити можна, аби Бог здоров’я давав. Головне, що всі живі-здорові. Тож радіймо тому, що маємо. Переживаю за тих хлопців, що на сході країни. Скоріше б ця війна закінчилась – ось що головне».
Олена БИЧКОВА.
Фото автора.

Коментарі  

#1 Анатлій 04.07.2017, 03:07
Радий за Олену Петрівну, дякую Вам за прекрасну статтю, бажаю творчих успіхів. З повагою, брат чоловіка Олкни

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання