Добротною виробничою майстернею може пишатись не багато шкіл у нашому районі, а тим паче відразу двома - для хлопців і дівчат, як от у Красновільській ЗОШ І-ІІІ ступенів, де трудове навчання хлопцям викладає Іван Миронюк, вчитель із 37-річним трудовим стажем.

 

У хлопчачій майстерні є два токарних верстати по дереву, один по металу та свердлильний, а також електроточило, ручний слюсарний та столярний інструменти. Загалом діти люблять цю справу, хоча деякі, як зазначає трудовик, спробувавши, швидко охолоджуються. 

- У нашій майстерні для хлопців передбачено десять навчально-робочих місць, - розповідає Іван Данилович. – Звісно, що цього трохи замало, та й однієї години на тиждень не вистачає, аби ґрунтовно засвоювати теми. Лише розпочнеш щось робити, як вже треба прибирати робоче місце. Сутужно і з матеріалом. Мені та дітям самим доводиться вишукувати його або приносити із дому. Проте все одно хлопцям тут можна здобути елементарні чоловічі навички. 
Іван Миронюк, окрім трудового навчання, також викладає математику і креслення. Перед службою в армії закінчив Бродівське педучилище за спеціальністю креслення та трудове навчання і навіть ще встиг трохи повчителювати у Чорнижі. А після демобілізації був направлений у Красноволю, де трудиться по даний час. Згодом закінчив фізико-математичний факультет Луцького педінституту ім. Лесі Українки, із 1992 року, протягом десяти років, був директором школи. Саме при ньому закладено будівництво нинішньої школи. Має звання «Старший вчитель».
Найбільше подобається Івану Даниловичу викладати геометрію, креслення та трудове навчання, які взаємопов’язані між собою і потребують просторової уяви. 
Дружина Івана Даниловича Галина Степанівна теж вчитель, вона веде початкові класи. Разом із нею виростили і поставили на ноги трьох дітей, двоє з них продовжили родинну династію.  Донька Ірина працює методистом Волинської обласної Малої академії наук, син Андрій - викладач іноземних мов, а найменший Олег закінчує Вінницький медичний університет. 
Сергій ГУСЕНКО.
Фото автора.