березня

28

Четвер

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Поліське село 1960-х років – навколо ліси, болота, бездоріжжя. Невеликі хати, бідні селянські господарства. Старе приміщення хати, де з одного боку пошта, а з другого – сільський медпункт. Віконні рами і стіни світяться, але прибрано, чисто. Таким застала 17-річна Марійка Плаксій, родом із  Вінничини, ФАП  у  с. Велика Осниця, коли після закінчення Луцького медучилища у 1962 році приїхала за направленням на роботу. 
Все було цікаве, незвичне. Познайомилась із ще однією медичкою ФАПу, що обслуговувала два села - Велику і Малу Осницю, - Ольгою Сафатівною. Так і жили удвох на квартирі. 
Народжували жінки тоді вдома. Пам’ятає Марія Іванівна, як приймала перші пологи. У Сергія і Любові Шиліних народилися двійнята – Сашко і Сергій. У сільському медпункті взялась облаштовувати пологову кімнату, де перебувало 5 жінок-породіль. У медпункті було два залізних ліжка, один диван взяли із сільської ради і два з місцевої контори колгоспу «Україна». Санітарка  Ольга Суханова  приносила жінкам їсти, коли з дому ніхто не провідував. Вагітних жінок було в середньому по 15-20 щороку, а було й до 25. Хворих або жінок з важкими пологами кіньми чи вантажівкою вивозили на дерев’яний місток у Нічогівку, а там вже чекала швидка допомога, що везла у Колки. Або ж  поромом через Стир відправляли до  Старого Чорторийська, де знаходилась дільнична лікарня, там же була й аптека, звідки отримували ліки.
Раз в день в село приїжджало маршрутне таксі (крита вантажівка). Часто селянам доводилось йти пішки до Колок чи Тельчів. Стало легше, коли зробили шосейну дорогу до Красноволі, потім до Тельчів, побудували міст через Кормин у Красноволі. Але часто на Калиті, біля Заріччя, перемивало дорогу, то до маршрутного таксі чи машини чоловіки жінок переносили на плечах, бо ніяк було перейти, щоб не намочитись.
- У листопаді 1965-го року ми одружились із Борисом Зарічанським, вчителем місцевої школи, - згадує Марія Іванівна, - раділи народженню синів – В’ячеслава і Віктора, підтримували один одного. Ледь пережили загибель молодшого в автокатастрофі. Нині маємо двох дорослих онуків. Нещодавно народилась правнучка Олександра. Рід Зарічанських продовжується.
Так до 2000 року, до виходу на пенсію, і пропрацювала Марія Іванівна фельдшером-акушером у місцевому ФАПі.
Із теплотою згадує колишня медичка, як її радо прийняли в селі, як допомагали і порадою, і по господарству сусідки, інші односельчанки. Серед них Ганна Чміль, Пріська Дьох, Ганна Зуйко. І хоч їх вже немає в живих, та вдячні спогади живуть у серці. Легше стало, коли до неї приїхала мама, їй теж до серця припав цей поліський край. Тут вона знайшла свій вічний спочинок, сказавши останні слова рідній дочці.
Впродовж багатьох років жінка не втратила доброти, чуйності, терпіння, готовності допомогти. І до сьогодні нікому не відмовляє, хто звернеться за допомогою. Скільки років пройшло, а вона й досі пам’ятає дні народження багатьох дітей, яким допомогла з'явитися на світ. За 38 років роботи у Великій Осниці Марія Іванівна прийняла пологи в багатьох жінок. А скільком допомогла зберегти здоров’я, повернути радість життя!
Колишні пацієнти шлють Вам, шановна Маріє Іванівно, вітання і найкращі побажання. Доброго Вам здоров’я і щасливого довголіття!
Любов МИРОНЧУК.
с. Велика Осниця.
 

You have no rights to post comments

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua