грудня

18

Вівторок

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Не встигли вщухнути пристрасті навколо зруйнованого пам'ятника полякам у Гуті Пеняцькій на Львівщині, як невдовзі українців шокувала ще одна звістка: вандали розмалювали червоною фарбою цвинтар жертв тоталітаризму у Биківні біля Києва і намагалися зруйнувати вхід до польського воєнного кладовища. У польській частині вони написали "СС Галичина", а в українській " - ОУН УПА" в поєднанні з нецензурними словами "російського походження".

 

Українські "інстанції" відреагували миттєво: МЗС, Міністерство культури та український Інститут національної пам'яті в один голос засудили акти вандалізму, а поліція за цими фактами розпочала розслідування. А читаючи коментарі тверезомислячих українських та польських журналістів, громадських активістів та політиків, стає зрозуміло: у те, що вандалізм вчинили українці, не вірить ніхто, хто хоча б трохи стежить за суспільно-політичною ситуацією в Україні та Польщі.

Не важко помітити, що війна з "мертвими" у Польщі збігається в часі з початком російсько-української війни. Один за одним руйнують пам'ятники УПА, українські хрести та надгробні плити, не забуваючи знімати все на відео та викладати в Інтернеті (до речі, чи то за збігом обставин, чи в результаті вражаючої поінформованості першими,  це відео оприлюднюють російські ЗМІ). Паралельно польський сейм визнає події "Волинської трагедії" геноцидом, а фільм "Волинь" про звірства українців по відношенню до поляків в роки Другої світової б'є усі рекорди по переглядах. Задаюсь питанням: чому ненависть до українців та українського з'явилася саме зараз, коли наша держава всіма силами боронить кордони на Сході? "Ніж у спину" від західного сусіда чи "дружній жест" від "старшого брата"?

Я не вважаю себе експертом в міжнародних відносинах, але добре розумію, що відбувалося на Волині в 1943-му. Моя прабабця була вбита польським "АКівцем", а її сусідів-поляків односельці-українці вивезли до лісу. Що сталося з ними далі - в моїй родині не говорили. То була закрита тема. Але моя бабця Ганя, яка вижила тоді, сховавшись з старшим братом у лозах, розповідала, що українці та поляки жили мирно, сусідські діти гарно гралися разом і не було між ними ніякої ворожнечі. Ворожнеча прийшла раптово, спалахнула як сірник, і ніхто до кінця так і не зрозумів, що трапилось. І тоді розпочалася боротьба не на життя, а на смерть…

Хто винен у тисячах жертв невинних людей з обох сторін, розібратися важко, але моя бабця все життя, коли йшла до церкви, ставила свічку за упокій своїх рідних та своїх сусідів поляків (вже не пригадаю їхні імена). А ще вона завжди плакала, коли я переповідав їй новини з Інтернету про зруйнований пам'ятник в Грушовіцах, у Верхраті, в Молодичах, Вербиці… Бабця казала, що чіпати могилу чи хрест - то великий гріх і я назавжди запам'ятав ті слова.

А ще вона завжди пошепки говорила, що якби не "совєти", то може тої різанини й не було б, бо біда не могла взятися з нічого. Ці бабусині слова, яка померла рік тому, я згадую зараз, коли спостерігаю, що відбувається між поляками та українцями. Хтось третій намагається вбити клин між нами, розворушуючи події більш ніж 70-річної давнини. Цей третій - ніхто інший, як нащадки тих же "совєтів", які прийшли на Волинь у 1939-му і принесли сюди "комунізм" - кров, смерть і культ Павлика Морозова. Тільки тепер вони взялися за святе - за нашу пам'ять, історію, за те, що болить найбільше.

Я не помилюся, якщо буду стверджувати, що саме з їхньої  "доброї волі", а може й грошей, руйнують все українське в Польщі, а польське - в Україні. Вони хочуть зіштовхнути нас лобами, щоб знову радісно потирати руки, дивлячись, як ми будемо захлинатися кров'ю. Але я впевнений, що цього разу вони помилилися. Українці та поляки розуміють, що тільки разом ми зможемо встояти перед цим чудовиськом, яке завжди несло тільки зло і розруху, нав'язуючи ідею "руського міра".

В України та Польщі - своя історія, в кожного свої герої та вороги - але у нас є дещо спільне - ми, передусім, християни. І я вірю, що ми ніколи не впадемо так низько, щоб осквернити пам'ять мертвих. Бо ми інші. Ми - європейці.

Віктор ЛЕМЕХ.

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua