грудня

16

Неділя

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Коли  літо вже давно позаду, приємно згадати літні подорожі, як-от водний похід мальовничими річками та озерами  нашого  Полісся. 
Участь у поході, який тривав з 18 по 28 липня, взяли члени гуртка «Водний туризм» районного ЦТДЮ, учні ОЗ "ЗОШ І-ІІІ ст. с. Троянівка" Яків та Артем Гайдучики,  Павло Зінькевич, Богдана Кравчук, Дмитро та Станіслав Семенюки, Віталій Павлючик, Богдан Туревич, Максим Оверчук, Василь Федоров та заступник керівника гуртка Ніна Ясюк. 
Стартували на озері Біле, що на кордоні з Республікою Білорусь. Рухались вздовж кордону по каналу, який з’єднує це озеро із річкою Прип’ять. Канал виявився доволі широким і красивим, отож всі шість байдарок рухались майже в одну шеренгу. Рух сповільнювало лиш те, що попереду йшла велика грозова хмара, небо пронизувалось блискавками на відстані кількох десятків метрів від нас. Протягом всього походу ми часто спостерігали за подібним,  але майже завжди залишались сухими. 
Після одного з поворотів перед нами відкрився краєвид озера Волянське. Діти самі знайшли с. Хабарище, яке виднілось далеко на березі. Продовжили рух, щоб знайти вихід із озера. На воді з’явились красиві лебеді, задивившись на яких, мимоволі промайнули канал і взяли правіше. Це була перша халепа, яка додала до маршруту декілька  зайвих кілометрів. 
Ось і озеро Святе, глибина каналу зменшується, гребти стає важче. На відпочинок зупинились неподалік с. Почапи. У кожного свої обов’язки: хтось впорядковує місце для ночівлі, окремі запалюють вогнище, а інші готують вечерю. Ніч видалась теплою. Вранці вирушаємо. Наші різнокольорові байдарки підходять до цікавої гідроспоруди – шлюза, що регулює подачу води із річки Прип’ять у канаву. Це перша серйозна перешкода із перепадом води більше 50 см. Мій колега Борис Тритевич якось розповідав про цей об’єкт та про високу ймовірність набрати тут повну байдарку води. Але ж мушу сам перевірити це. Не встиг повернути човен, щоб діститись рукою водоспаду, як моя зелена байдарка вщерть наповнилась водою. Розпочались рятувальні роботи. Діти вправно з берега кинули палку, почали відтягувати переповнену водою та речами байдарку. Потім кожен отримав завдання і плавзасоби по черзі вже без учасників були перетягнуті через шлюз. Далі рушили по річці Прип’ять. Зупинились пообідати біля с. Невір, а у с. Ветли зайшли, щоб поспілкуватись із місцевими жителями та посмакувати морозивом. Час від часу зупинялися на річці, щоб сфотографуватись, адже кожен краєвид цікавий по-своєму. Попереду ще чимала ділянка шляху до ночівлі на висоті 145 м, що неподалік с. Люботин. Знову розбили табір і за вечерею довго спілкувались та ділились пережитими враженнями. 
Третій день був цікавий для дітей тим, що ми рухались до вже відомого нам озера Люб’язь, на якому неодноразово бували на «Поліській Регаті», та минулого року в поході ІІІ ступеня складності. Наш цьогорічний похід І категорії складності і протяжністю більше 100 км: проходить по річці Прип’ять до білоруського кордону та річкою Стохід аж до нашого сусіднього с. Великий Обзир. Озеро Люб'язь зустріло нас мілиною, яку зробила річка, виносячи пісок у широке гирло. Цього вечора ми співали українські пісні, які лунали над озером під акомпонемент гітари. 
Зранку продовжили рух по річці Прип’ять. Зупинка на обід відбулась у старовинному с. Сваловичі. Тут зустрів свого давнього приятеля журналіста Валерія Мельника, який захоплено відгукувався про нашу цікаву та корисну подорож. Після обіду пішли далі по річці Припять. І ось на карті річка Стохід. Закінчується територія національного парку  «Прип’ять-Стохід» і починається Рівненська область. Минувши село Млин, підходимо до відомих нам з минулого походу однойменних озера та села Нобель.
Несподівано за нами суне величезна хмара, тільки встигли сфотографуватись на фоні озера та величного храму, який височіє далеко на пагорбі, як піднялася величезна хвиля. Розуміючи, що рухатись по озері небезпечно, обережно за вітром вздовж берега дістаємось у заплаву. Тут влаштували табір і здійснили дві ночівлі. Наступного дня організували пішу екскурсію в село, до храму, а також обішли на байдарках півострів, на якому і розміщений цей населений пункт. Потім діти грали в цікаві ігри та співали пісні. 
У минулому році від цього озера ми вже повертались додому, а цьогоріч з цікавістю пішли далі по річці Прип’ять. Зупинились пообідати поблизу с. Дубчиці. Місцевий рибалка попередив нас, аби ми випадково не зайшли на територію Білорусі, та вчасно повернули на р. Стохід вже проти руху течії. Річка Прип’ять помітно опускалась вниз і гребти майже не було потреби. Ось і наш Стохід – вдруге впадає у Прип’ять. Повертаємо  і рухаємося проти стрімкої течії близько кілометра, після чого річка стає більш рівнинною.  Наступна зупинка у Прикладниках біля мосту виявились корисною. Перечекавши невеликий дощ та придбавши потрібне в магазині, рушили до озера Омут.  
Переночувавши, вранці рушили по маршруту. Побували на піщаній дюні з дотами  Першої світової війни. Зайшли на Прип’ять і у Сваловичах повернули на рідний Стохід. Зупинились на ночівлю біля с. Бучин. Неподалік берега тут височіє старовинна церква. Нам люб’язно відкрили храм та розповіли про чудотворну ікону. Вранці, хоч і йшов дощ, вирішили йти далі. Любешів зустрів нас людними пляжами, а потім невеликим дощиком. З цікавістю оглядали підвісний пішохідний місток до с. Заріка. На ночівлю зупинились біля с. Угриничі. 
Більше тижня часу в дорозі давалися взнаки, але щоразу, відпочивши, діти все з більшим ентузіазмом гребли – адже це була дорога додому. Цікавою була зупинка у с. Боровно. Вранці завершального дня нікого будити не довелося, всі швидко зібралися. Дерев’яний міст, який мені довелось у свій час будувати, з’явився перед нами зненацька, і всі з вигуками: «Фініш! Ура!» причалили до берега. Вже біля вогнища діти складали нові маршрути і цікавилися, чи можна пройти по річці Прип’ять в Білорусь та дістатися Маневицького району по р. Стир. Отож завзятості їм не позичати і я  переконаний, що  вони виростуть справжніми хорошими людьми, які любитимуть і цінуватимуть свій рідний край.
Микола ЯСЮК,
керівник гуртка «Водний туризм» районного ЦТДЮ.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua